ЯКЩО ДИТИНА НЕ ХОЧЕ ЧИТАТИ

ЯКЩО ДИТИНА НЕ ХОЧЕ ЧИТАТИ  

 «Якщо в початковій школі діти мало читали, мало мислили, то у них складалася структура малодіяльного мозку»                В.А.Сухомлинський

Експерименти, що проводяться останнім часом, показали, що швидке читання активізує процеси мислення і є одним із засобів вдосконалення учбового процесу для самих різних  рівнів вчення, від початкової до вищої школи. Оптимальне читання – це читання із швидкістю розмовної мови, тобто в темпі від 120 до 150 слів в хвилину. Саме до такої швидкості пристосувався за багато століть апарат артикуляції людини, саме при цій швидкості досягається краще розуміння тексту.

   Так з якою ж швидкістю читання повинні читати учні, що закінчують початкове вчення? «Якщо проаналізувати успішність учнів 5-х класів, то можна зробити вивід, що відмінниками стали діти, які в кінці початкового вчення мали швидкість читання в межах 130-170 слів в хвилину. В середньому приблизно 150 слів в хвилину.

   Ті, хто став хорошистамі, мали техніку читання від 100 до 140 слів в хвилину. В середньому це 120 слів в хвилину. Трієчники мали швидкість читання 80-90 слів в хвилину – приблизно, звичайно. Така закономірність». Існує методика професора І.П. Федоренко, яка  свідчить, що при роботі над книгою важлива не тривалість, а частота тренувальних вправ. Пам'ять людська влаштована таким чином, що запам'ятовується не те, що постійно перед очима, а те, що мелькає: тобто, то є, то немає. Саме воно створює роздратування і запам'ятовується. Тому, якщо ми хочемо освоїти якісь уміння, довести їх до автоматизму, до рівня навику, то ми зовсім не повинні проводити довгі вправи, довгі за часом; ми повинні вправи проводити короткими порціями, але з більшою частотою. Що ж частенько спостерігається в багатьох сім'ях? Тато або мама садять свою дитину, і говорять наступне: "Прочитай ось цю казку. Поки не прочитаєш, з-за столу не виходь”.

   При тій низькій техніці читання, якою володіє першокласник, йому необхідно година – півтори, щоб прочитати цю коротеньку казку. Це година – півтора дуже важкої роботи. Тато і мама припускаються тут дуже серйозної педагогічної помилки, пригнічуючи у дитини бажання читати. Було б набагато краще, якби домашнє тренування проводилося трьома порціями по 5 хвилин. Невеликий абзац дитя прочитує і переказує його вміст. За годину-дві ще одна порція. Перед сном ще одна порція.

  Якщо дитя не любить читати, то необхідний режим щадного читання. Режим щадного читання – це такий режим, коли дитя прочитує один – два рядки і після цього отримує короткочасний відпочинок. Такий режим автоматично виходить, якщо дитина переглядає діафільми, слайди: 2 рядки під кадріком прочитав, поглянув картинку – відпочив. Наступний кадрік – знову дві строчки прочитав, знову поглянув картинку.

  Голосне читання, як і читання, про себе повинні увійти до щоденної звички дитини. При цьому, особливо на початку грамотного читання,  необхідно створювати ситуацію цікавості  оточуючих, що слухають його читання. Добре, коли батьки виявляють живу, яскраво виражену цікавість до змісту розповіді. Дуже важливо під час читання бути стриманими, терплячими, поблажливими і доброзичливими до дитини.

       Як навчити маля любити книги

1.Читайте самі. Дитя, бачивши книги в руках батьків, зробить висновок, що це цікаво.

2.Хай у будинку буде багато різних книг.

3.Дитячі книги повинні лежати там, звідки маля зможе саме їх дістати.

4.Читайте вголос! Артистично і захоплено! У дитини залишиться особливо яскраве враження, якщо батьки читатимуть за ролями, дзвенітимуть дзвіночком, коли прилетить фея, і так далі.          Коли дитина вже уміє читати сама:

1.Почніть читати йому вголос, але на найцікавішому місці пригадаєте про термінову справу, і запропонуєте дитині дочитати самому.

2.Добирайте книги, щоб вони були цікавими, ненудними, нескладними, барвистими.

3.Якщо  ви переглянули цікавий фільм, купіть книжку, за якою він знятий, і запропонуйте дитині її прочитати разом.

 4.Техника читання формується лише практикою! Якщо дитині не хочеться читати, домовтеся:  наприклад, 3 сторінки  він читає сам, а потім ви читаєте йому вголос.

 5.Не ставте в приклад інших дітей, не лайте дитину. Робіть акцент на його успішності!

7 грубых ошибок родителей во время ссор с детьми

 
Все любят свое чадо, но иногда возникают конфликтные ситуации. И чтобы их было меньше, чтобы ребенок вам доверял, обратите внимание на основные ошибки родителей во время ссор с детьми.
Ошибка №1. Говорить о личности, а не о поступке. “Что за ужасный ребенок!”, “Так поступают плохие мальчики” или прямое “Ты плохой мальчик. Мне такой не нужен”. Это вроде уже всем понятно, но почему-то все еще повсеместно используется. Не забывайте об этом! Ошибка №2. Сворачивать свою вину на ребенка. Например, догадывались, что ребенок, который сейчас бегает-играет, может задеть чашку на краю стола и все равно не убрали. Кто виноват, что чашку разбили и за что отругали ребенка? Или разрешили ребенку погладить уличную собачку, а она укусила. И вот мама ругает ребенка – ты что, не знаешь, что собака может укусить? Примеры утрированные, но думаю, каждый вспомнит такую ситуацию, когда ругать надо себя, а мы ругаем ребенка. Ошибка №3. Использовать свои “взрослые” преимущества. Например, забирают игрушку и кладут высоко на шкаф, откуда ребенок ее не достанет сам. Это заставляет его чувствовать свою неполноценность (физическую пока) и вызывает глубокое чувство обиды и злости. Кто уже так делал, тот заметил, что в момент, когда игрушка отправляется на шкаф, ребенок начинает ужасно кричать и может закатить истерику. А мы не помогаем ему правильно выйти из конфликта, а оставляем одного и предлагаем подумать над своим поведением. Ошибка №4. Давление на материальную сторону вопроса. Это, в общем-то, относится к использованию взрослых преимуществ, но я хочу выделить это в отдельный пункт. Например, собирались пойти за игрушкой, но случилась ссора, в которой ребенок обидел одного из родителей. И этот родитель сказал, что не купит игрушку, раз он так себя ведет. Да, это быстрый способ заставить ребенка слушаться, но при этом он думает не о том, чтобы уважать чувства отца или матери, а о том, как получить свои выгоды. Когда ребенок чуть подрастет, он будет в определенных ситуациях стараться промолчать, “чтобы купили игрушку”, а злость и обиду копить внутри себя. Надо ли объяснять, что из этого выйдет и как, став самостоятельным, сын или дочь будут относиться к родителям. Вывод из этого пункта такой: в конфликтной ситуации говорите о чувствах и учите ребенка их уважать, правильно вести себя в той или иной ситуации. Старайтесь не наказывать лишением материальных вещей из-за плохого поведения. Ошибка №5. Агрессивное поведение, потеря контроля над собой, использование грубых слов, ремень. Из этого ребенок запоминает, что в случае потери контроля над ситуацией, можно потерять контроль и над собой, что прав тот, кто ведет себя агрессивнее, говорит грубее и т.д. Это уже не говоря о том, что часто дети пугаются такой реакции родителей и тут же “начинают себя нормально вести”. Ведь в таких условиях быть равным участником ситуации уже не получается. Ребенок не может отшлепать маму или папу, или даже так же накричать на них. Ошибка №6. Заставлять ребенка извиняться часто и за любую мелочь, в то время как вы сами этого не делаете. Научить ребенка признавать свою вину и просить прощения можно только личным примером. Скажу честно, я сама порой срываюсь и говорю дочке обидные слова, о которых потом жалею. Но я всегда стараюсь за них извиниться. Говорю дочке: “Прости меня, пожалуйста. Я вспылила и сказала тебе совсем не то, что думаю на самом деле” Дочка обычно извиняется в этот момент тоже: “Мамочка, и ты меня прости. Я так капризничала и очень плохо себя вела. Тебе это было неприятно. Ты меня извинишь?” И мы обычно обнимаемся. В ситуациях, где мы обе были хороши, я обычно извиняюсь первая. И при этом не упрекаю дочку, не говорю, что она тоже была не права. Дочка уже сама признает и свою часть вины в таких ситуациях и просит прощения. Ошибка №7. “Делать плохо” ребенку в качестве наказания и наказывать унизительно. Если уж дошло дело до наказания, то помните о том, что лучше лишить ребенка хорошего, чем сделать ему плохо. Т.е. лучше не почитать на ночь, не поиграть и т.д., чем накричать и отшлепать. Наказывать ребенка можно, но наказание ни в коем случае не должно быть унизительным и не должно проходить на глазах у других людей. Когда конфликт разгорается в людном месте, я стараюсь применять подход, который назвала “Воспитание на ушко”. Попробуйте, может, и вам поможет. Не забывайте золотое правило: “Прежде, чем сказать это ребенку, скажи это себе”. Тогда конфликтов будет на порядок меньше, проходить они будут более конструктивно, уважения к родителям будет больше, самооценка ребенка будет в порядке и он тоже будет учиться контролировать свои слова.

Сімейний відпочинок з дітьми

З приходом літа кожен замислювався над тим, де і як провести час зі своєю родиною...
Діти завжди люблять коли в сім'ї все гаразд, коли батьки про них не забувають і створюють для них свято. Виїзд на природу зі своїми батьками та іншими сім'ями - це може бути весело та корисно. 
Головна ідея - відпочити сім'єю та пограти у розвиваючі та веселі ігри, навчити дітей любити природу, свою сім'ю та інших людей, дорослим поділитися досвідом у вихованні, поспілкуватися та просто гарно провести час. І, головне, не чекати поки хтось зробить для вас це "весело", а веселитися самим!

Кліщі

Кліщі - надклас членистоногих з класу павукоподібних.             

 Найчисленніша група в класі: в даний час описано понад 48 тисяч видів. У представників надродини Argasidae зустрічається явище омовампірізма, коли голодна особина нападає на ситого «побратима» і харчується випитої їм кров'ю. Кліщі викликають хвороби людини і домашніх тварин - акаріази, а також передають через укуси трансмісивні хвороби, пошкоджують культурні рослини.

     Найменший кліщ має розмір тільця всього 0,08 мм. Цей самий мініатюрний представник Клещині роду займає почесне місце в Книзі Рекордів Гінесса. Самка іксодових кліщів з'їдає в сотню разів більше ніж самець і відмінність у величині в ситій і голодної самки досить істотно. Наситившись самка кліща - іксода майже в 150 разів більша за голодної. Самки відкладають 1000-3000 яєць на підставу стебел рослин. Через 4-10 тижнів вилупилися личинки, що зовні нагадують дорослу особину, видираються на вершину чагарнику і залишається там, чекаючи відповідного господаря. Обзавівшись господарем, личинка 3-5 днів смокче кров, якщо господар має маленькі розміри (ящірки, птахи, миші), потім залишає його, ховається на грунті під лісовою підстилкою, і після линьки перетворюється на німфу. Німфи шукають своїх господарів так само, як і личинки, і після 4-8 днів паразитування на них, вони перебираються на землю і після линьки перетворюються на дорослих кліщів. Кліщ може робити стрибок для нападу на відстань 1-5 м. Потрапивши на тварину або людину, кліщі присмоктуються не відразу, а протягом декількох годин переміщуються по тілу, підшукуючи придатну ділянку шкіри в області паху, шиї, грудної клітки, голови, де шкіра найбільш тонка і ніжна. Потім ще протягом кількох годин кліщ вводить свій хоботок у шкіру і закріплює його, щоб міцніше утримуватися на шкірі, адже харчування часто триває кілька днів. І тільки добре закріпившись, кліщ приступає до трапези. Напившись крові, він значно збільшується в розмірах аж до розмірів квасолини, самки кліща падають на землю і через деякий час відкладають яйця. Одна самка може відкласти від 3 до15 тис. яєць. З яєць вилуплюються личинки і природна круговерть продовжується далі.

      Найнебезпечніші і найчастіші напади іксодових кліщів розпочинаються рано на весні щойно пригріє весняне сонце, і восени коли кліщі наїдаються для зимівлі.

Цікаві факти про пилових кліщів

       

Середні розміри домашнього пилового кліща - 0,2 мм. Приблизно 3 кліщі могли б поміститись в точці, яку ми поставимо в кінці цього речення.

Пилових кліщів можна виявити в кожному житлі. Ці павукоподібні живуть в наших матрацах та килимах і живляться частинками шкіри, що омертвіли, людина яка втрачає щорічно в кількості 350-400 гр. До нинішнього часу в домашньому пилі знайдені близько 150 видів кліщів. Їх називають дерматофагоїдними або пірогліфідними кліщами.

Частково переварена їжа домашнього пилового кліща і фекальні залишки є одним з найістотніших джерел алергенів, що викликають алергічну астму, риніт, кон'юнктивіт і дерматит.  Пилові кліщі викликають близько 25% всіх алергій, 50% усіх астматичних захворювань.

Домашні пилові кліщі живуть близько чотирьох місяців. З течію часу кліщ робить ексриментів в 200 разів більше особистої ваги та відкладає близько 300 яєць.

Повністю його винищити практично неможливо. А ось зменшити популяцію кліща до рівня безпеки, цілком реально.

Необхідно регулярно провітрювати приміщення і проводити генеральне прибирання квартири з очисними засобами. Якщо є можливість, скористайтеся професійними послугами. Не заповнюйте свою квартиру речами-пилозбірника. М’які іграшки є одним із джерел появи кліщів. Якщо вони там таки оселилися, помістіть іграшку в морозильник на 4:00.
Книги намагайтеся зберігати в герметичному скляному шафі, під уникнення утворення на них пилу.

Пиловий кліщ не переносить високу температуру, тому білизну слід прати в гарячій воді і потім пропрасовувати праскою. Речі, які не можна випрати, наприклад, килими і подушки, можна винести на балкон під прямі сонячні промені. Кліщі в цьому випадку гинуть миттєво. У зимові час року килими рекомендується чистити снігом.

Придбайте пилосос з функцією вологого прибирання, який не тільки втягує пил, але і знезаражує поверхню підлоги. Можна встановити в квартирі іонізатор повітря, який чудово справляється з кліщами.

 Вибілювачі і сильні мильні засоби не вбивають пилових кліщів, проте температура більш ніж 60 градусів Цельсія строком на одну годину призводить до їх загибелі.