ІСТОРІЯ СВЯТА ПОКРОВИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ
Це велике християнське свято було встановлене на Русі в кінці Х - на початку ХІ століття. За переказами, йому передувала подія, що відбулася в місті Константинополі у Влахернському храмі 14 жовтня (1 ст. ст.) 910 року, де зберігалася велика християнська реліквія - риза Богородиці.
Ішла війна, місто було оточене сарацинами і практично уже не могло оборонятися. Під час всенощної, що відправлялася у храмі, юродивий Андрій, якого знали як дуже побожну людину, побачив видіння. Над людьми, що молилися, з'явилася Богородиця разом із ангелами та святими. Вона покрила людей своїм омофором і молилася разом з ними. Юродивий сказав, що бачив Богоматір, яка плакала над людьми і молилася за мир. Віруючі повірили, що Богородиця опікується світом, пильнує людство, застерігає його жити у мирі та спокої. Візантійцям вдалося зняти облогу і перемогти сарацинів.
Відтоді і відзначається свято Покрови Божої Матері. Тоді ж у Х столітті прийшло воно на Русь і з тих часів святкується 14 жовтня (1 ст. ст.).
Прислів'я та приказки, пов'язані зі святом Покрови :
- До Покрови давали молоко корови, а по Покрові пішло молоко корові у роги.
- До Покрови думай про пашу для корови.
- Коли на Покрову вітер, то і весна буде вітряна.
- Минула Покрова - зоставайся здорова (не вийшла заміж дівчина до Покрови - буде чекати наступного року).
- Минула Покрова - з'їла полудень корова (корову вже не доїли у полудень).
- Прийшла Покрова - всохла діброва.
- Хто лежить до Покрови, той продасть усі корови.
- Як на Покрову віє вітер з півдня - буде тепла зима.
- Якщо до Покрови журавлі не відлетять, то зима настане поволі.
НАРОДНІ ЗВИЧАЇ ТА ТРАДИЦІЇ
За народною традицією Покрова - це плеяда осінніх свят, що підводили підсумок господарському, хліборобському року. В народі говорили: «Пречиста мати (Успіння) засіває, а Покрова збирає», «На Покрови останній день збору плодів». Вважалося, що саме на Покрови починається перше «зазим'я». Домашню худобу годували «дожинковим» снопом, тобто останнім, і вже з Покрови на пасовище не виганяли. З цього дня її тримали у хлівах і переводили на зимове харчування, навіть якщо ще не було снігу.
Селяни спостерігали за природою, намагаючись спрогнозувати майбутнє. Існували такі прикмети: на Покрови вітер із півночі - зима буде холодною і з великими снігами; на Покрову до обіду осінь, після обіду зима; не покрила Покрова землю снігом, не покриє і Різдво.
Покрова - період весіль (покров - фата, якою покривалася голова нареченої). В народі казали: «Свята мати, Покровонько, накрий мою голівоньку, хоч ганчіркою, аби не зосталася дівкою» або «Свята мати, Покровонько, завинь мою головоньку, чи у шматку, чи в онучу - най ся дівкою не мучу», «Прийде Покрова, дівці голову покриє», «Білий сніг землю вкриває, мене молоду заміж споряджає», «Покрівенько, Покрівенько, покрий мені голівоньку!», «Покрова всю землю листом покриває і мені голівоньку покриє».
